Втрачені крила

Втрачені крила

Ми розучилися літати…
А крила мали ми колись…
Із натовпу не виділятись
нас вчили інші, й ми здались.

Та непомітно підкрадеться
ночами віра в більше щось…
І смутком раненим озветься
все те, що досі не збулось.

Себе забути – це так легко…
Спинити промені на склі…
А ми з тобою – це лелеки,
що залишились на землі…

І що у вирій не злетіли,
бо їм здалося – крил нема.
А може просто так хотіли…
А їх нічого ж не трима…

Лише непрожите минуле,
лише ілюзія страху…
І тіні-сумніви поснулі
знов пробудились на шляху.

Але колись ми мали крила,
і неба мало нам було…
Колись ми вірили, любили,
літали всім вітрам на зло…

І що ж тепер? Відлуння чуєш
своїх таких гарячих мрій?..
Та знов на самоті ночуєш
і засинаєш сам не свій…

Бо вже нема чого втрачати,
бо свої крила сам віддав.
І кинув почуття за ґрати…
Від кого ти себе сховав?..

І так живемо, ніби тіні…
Самі себе ми боїмось…
Та підкрадається постійно
ночами віра в більше щось…

І може все ж ризикувати
не розучились досі ми?
Згадаєм знову, як літати,
щоб буть щасливими людьми!..

© Анна Гендель


Таємні агенти любові

Таємні агенти любові

Застилають мій Всесвіт тобою
почуття, що взялися нізвідки…
Я себе відчуваю живою,
мов левиця, що звільнена з клітки.

Я себе відчуваю, мов лава,
що звільнилася з жерла вулкану.
Ти назавжди? Чи задля забави?
Ми – озера? Чи ми – океани?..

Ти усі мої сховані “хочу”,
мов скарби, витягаєш назовні.
Знову стануть гарячими ночі,
що так довго були холодні…

І відвертими стануть розмови,
небезпечними вибрані ролі…
Ми з тобою учасники змови.
Ми – таємні агенти любові.

І стираються межі між нами…
Ми – нестримні стихії природи.
Неможливо спинити цунамі
і любов, що так прагне свободи…

© Анна Гендель


Ти – моє життя

Ти - моє життя

На сайте представлено первичное демо.

Слушать:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Стихи, исполнение: © Анна Гендель

Музыка: © Юзеф Юзефович

Текст песни:

І
Хто в печаль мої дні одягнув?
Та надію забрати забув…
Я думками до тебе лечу.
Більше не відпущу…

Перетнулися наші світи…
Хтось наводить між нами мости.
А без тебе мій світ програє…
Ти – кохання моє…

Приспів 1:
Я до тебе прийду уві сні.
Принесу кольори чарівні.
Не сховати мої почуття…
Ти – моє життя…

ІІ
Хто ховає від щастя ключі?
В серці плачуть холодні дощі…
Ти врятуй мене, сонцем зігрій,
милий, суджений мій!..

Приспів 2:
Прийде ранок і я посміхнусь,
у обіймах твоїх опинюсь…
Не сховати мої почуття…
Ти – моє життя…

Прийде ранок і я посміхнусь,
у обіймах твоїх опинюсь…
Не сховати мої почуття…
Ти – моє життя…
Ти – моє життя…

© Анна Гендель


І
Хто в печаль мої дні одягнув?
Та надію забрати забув…
Я думками до тебе лечу.
Більше не відпущу…

Перетнулися наші світи…
Хтось наводить між нами мости.
А без тебе мій світ програє…
Ти – кохання моє…

Приспів 1:
Я до тебе прийду уві сні.
Принесу кольори чарівні.
Не сховати мої почуття…
Ти – моє життя…

ІІ
Хто ховає від щастя ключі?
В серці плачуть холодні дощі…
Ти врятуй мене, сонцем зігрій,
милий, суджений мій!..

Приспів2:
Прийде ранок і я посміхнусь,
у обіймах твоїх опинюсь…
Не сховати мої почуття…
Ти – моє життя…

Время не лечит

Время не лечит - Песня

Слушать:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Стихи, исполнение: © Анна Гендель

Музыка и аранжировка: © Юзеф Юзефович


Відродження

Свідомість – ніби аркуш чистий… Дивлюсь на світ, неначе вперше.

Свідомість – ніби аркуш чистий…
Дивлюсь на світ, неначе вперше.
Минуле – то опале листя,
калейдоскоп невдач і звершень…

Кінець моїх сумних історій!
Я розпочну нову – інакшу.
Повітря чисте і прозоре
вдихаю з вірою у краще…

І ставити низькі оцінки
самій собі, життю навколо
облишу. І сміятись дзвінко
собі без остраху дозволю!..

Життя – незвідано прекрасне,
хоча й таке недосконале.
Встигай насолодитись вчасно,
бо щастя так було замало…

Відродження моєї долі,
мов зірка в небі, запалає!
Оновлюю до мрій паролі…
Все збудеться, я відчуваю!

© Анна Гендель