Свідомість – ніби аркуш чистий…
Дивлюсь на світ, неначе вперше.
Минуле – то опале листя,
калейдоскоп невдач і звершень…

Кінець моїх сумних історій!
Я розпочну нову – інакшу.
Повітря чисте і прозоре
вдихаю з вірою у краще…

І ставити низькі оцінки
самій собі, життю навколо
облишу. І сміятись дзвінко
собі без остраху дозволю!..

Життя – незвідано прекрасне,
хоча й таке недосконале.
Встигай насолодитись вчасно,
бо щастя так було замало…

Відродження моєї долі,
мов зірка в небі, запалає!
Оновлюю до мрій паролі…
Все збудеться, я відчуваю!

© Анна Гендель